Якось ми з другом вирішили піти гуляти в ніч на Хелловін. Ходили довго з 5 до 10 години ночі. Ішли й розмовляли про всяку нісенітницю. І раптом ми пройшли повз один цвинтар. Ми вирішили полоскотати собі нерви і зайшли на цвинтар. Там природно було спокійно, але, як кажуть, треба бояться живих, а не мертвих. Ми сіли на одну з лавок біля якоїсь невідомої нам могили і продовжили нашу розмову. Було не страшно, а більше моторошно.
Через хвилин 20 я помітив, що мій друг побілів як полотно і показав на одну могилу, яка була в метрах приблизно 10 або 15. Але я там нічого не побачив і сказав, що йому просто привиділося. За хвилин 5 він мені знову сказав подивитися на ту могилу. Я думав, що нічого не побачу там, але те, що я там побачив, мене шокувало.
Щось не зрозуміле вилазило з цієї могили. (Ви можете не повірити, але це було правда). Те, що вилізло на поверхню, не було схоже на людину. Ця істота мала тонкі короткі ноги, довгі закривавлені до землі руки, що коли вона рухалася, руки істоти в прямому сенсі тяглися по землі, тулуб був значно по товщі. Голова істоти взагалі була майже без обличчя крім рота. Там, де мали бути вуха, там нічого не було.
Ця істота повільно рухалася на нас. Ми з другом були так шоковані, що не могли встати з лави. Я сказав тремтячим голосом другові, що треба потихеньку вставати і тікати звідси. Ми повільно встали і істота зупинилася. Ми розвернулися і почали тікати з цього клятого цвинтаря. Істота швидко рушила за нами.
Потім ми прибігли до мене на квартиру і сиділи до самого ранку, думаючи й міркуючи, що це могло бути. Ми були налякані до краю.
Я запропонував сходити на той цвинтар і поглянути на ту могилу. Мій друг спочатку категорично відмовлявся, але згодом погодився.
Коли ми підійшли на те місце, ми були у величезному шоці. Того цвинтаря не було, просто не було. У метрах 20 від цього місця стояв особняк з моторошним виглядом. Ми вирішили зайти туди і поставити кілька запитань. Нам відкрив чоловік у чорному фраку, похилого віку людина. Він спитав, що нам треба тут, на що ми сказали.
Чи був тут цвинтар. На що він лише відповів. Цвинтар, який цвинтар, тут немає цвинтаря вже як 200 років. Ми, нічого не відповівши, шоковані пішли з цього проклятого місця і сюди ніколи не поверталися.
ми з жахом згадуємо цю історію.