Днями довелося мені поспілкуватися зі старовинною знайомою, колегою по роботі з початку 2000-х років, з якою не бачилися вже більше 15 років. На той період у Лариси все складалося якнайкраще: щасливий громадянський шлюб, спільне придбання квартири, машини… Але, як виявилося, безхмарне щастя тривало недовго. Ось що розповіла мені Лариса.
Квартиру на пару із цивільним чоловіком Денисом купили вони на вторинному ринку, але в будинку, який ще заселявся. Зовсім недорого. Перші господарі пояснили швидкий продаж нової квартири фінансовими труднощами. Тоді, яка перебуває в ейфорії від стільки радісних подій, Ларисі угода не видалася підозрілою. Тільки набагато пізніше, коли почалася чорна смуга в її щасливому житті, жінка згадала і очі першої господині-продавця, що бігають, і шушукання сусідів, і інші дивні моменти. А ще такий незначний факт, що акт прийому-передачі об’єкта нерухомості датований 31 жовтня. День усіх святих, Хелловін, тобто! Але в ті роки про це «всенародне» свято мало хто чув, а особливо відзначав знаменну подію…
Спочатку все складалося непогано. Квартира простора, двокімнатна. Одна лише лоджія майже 12 метрів. Цивільний чоловік Денис, зубний лікар, остаточно залишив колишню родину після семи років таємних побачень із незаміжньою Ларисою.
Спільне придбання квартири було його умовою для повноцінних подружніх відносин. Але поняття «спільне» вийшло дещо натягнутим. За словами Лариси, більше трьох чвертей грошей у покупку вклала вона. Справді, на той час заробляла вона непогано (я знаю, працювали в одній конторі, цілком собі не такої бідної).
Окрім квартири, Лариса вже повністю на свої кревні зробила коханому чоловікові подарунок – ключі від нової іномарки. На його ім’я. Сама-то за кермом не їздила, навіть прав ніколи не було … Але хіба шкода для дорогої людини, яка нарешті зробив рішучий крок у своєму житті?! Тепер все буде просто чудово! І ніяких перешкод попереду!
Але майже відразу після вселення у нове житло Лариса почала погано спати ночами. Снилися якісь важкі і навіть лякаючі сни. Місце дії у снах було різне, обстановка та події теж, але поєднувало їх одне – інше (крім самої Лариси) дійова особа. Це завжди виявлявся низький, смаглявий до чорноти чоловік азіатської зовнішності та невизначеного віку. Дуже схожий на заробітчанина, у поношеній запиленій робочій робі та грубих – робітників же – рукавицях. Крім того, від нього завжди виходив неприємний задушливий запах, через що жінка часто прокидалася, задихаючись.
Щоправда, заради справедливості треба сказати, що чоловік-азіат у жодному з снів не нападав на Ларису і взагалі ніяк не проявляв агресивності. Просто опинявся впритул поруч із нею в якомусь маленькому стисненому просторі, вирватися з якого їй завжди щось не давало.
Так минула вся зима. Лариса так само страждала від постійних нічних кошмарів. Навіть зверталася до лікарів, але від прописаного снодійного толку майже не було. Із Денисом нічого подібного не відбувалося. Спав спокійно, солодко, як завжди.
Полегшення ночами Лариса відчувала тільки, якщо спати доводилося десь в іншому місці. Спочатку вона не пов’язувала цю особливість із новою квартирою, але потім зрозуміла, що північний заробітчанин переслідує її тільки тут. Хоча й не щоночі.
На довершення бід жінка помітила, що дорогий і коханий Дениска став помітно до неї охолонувати. Все частіше почав затримуватись вечорами, пояснюючи це завалом на роботі або важливими переговорами з партнерами, а то й просто посиденьками з друзями, які іноді закінчувалися лише під ранок. Гострота відчуттів, яка була між ними протягом усіх семи років таємного та грішного знайомства, танула буквально на очах.
Від недосипання та душевних переживань Лариса стала нервовою, дратівливою. Все частіше між нею та громадянським чоловіком виникали незрозумілі та порожні сварки, чого зовсім недавно і уявити вона не могла.
Зрештою дійшло до того,що стоматолог зовсім повернувся з покаяною головою до покинутої півроку тому законної дружини та дітей. Та, звичайно, прийняла грішника, що розкаявся. Тим більше, Денис уже мав власну зубну клініку.
Але пішов вульгарний зубник не з порожніми руками. Забрав подаровану Ларисою іномарку, а також зажадав поділу навпіл (швидше за все, з подачі офіційної дружини) нової квартири. А як інакше? За документами вона належала їм обом у рівних частках! У зв’язку з цим затіяв навіть судовий позов.
Але Ларисі було вже байдуже. Шкода не квартиру з машиною і зрадника Дениса, який навіть не пішов, а довгих майже восьми років, витрачених даремно. А вона вже не молоденька дівчинка, як на початку їхнього запаморочливого семирічного роману, тридцять із хвостиком, почитай…
А тут ще цей вічний нічний азіат став з’являтися щоночі, немов відчув послаблення та відсутність у жертви будь-якої підтримки! Тепер сни стали схожі одна на одну: у тісному закутку без вікон і дверей Лариса та заробітчанин, затиснуті стінами, стоять і не можуть навіть поворухнутися! Сни стали настільки виразними, що іноді жінка навіть підскакувала посеред ночі з криком жаху.
В одну з таких ночей, прокинувшись від чергового кошмару, що здався, вся в холодному поті, Лариса, ще не прийшовши до тями, поплескала випити води на кухню. Але, не встигнувши ступити за її поріг, як вкопана, завмерла з жахом! Якраз навпроти порогу були двері-склопакет з кухні на лоджію. У просвіті цих дверей по той бік нерухомо стояв низькорослий чоловік. Лариса спочатку подумала, що це продовження кошмарного сну, але, кинувшись назад у спальню і боляче забивши мізинець про гострий кут плінтуса, переконалася – вона не спить!
Ввімкнувши скрізь світло і забившись у найдальший кут двоспального ліжка, підібгавши до підборіддя тремтячі коліна, просиділа так залишок ночі. Око вже не зімкнуло.
Вранці, зовсім розбита, не пішла на роботу, а зателефонувала з подружкою, яка мала вихід на екстрасенсу. Ночувати у злощасній квартирі на самоті до приходу екстрасенсу Лариса вже не змогла – попросилася на постій до подруги.
Екстрасенс – жінка з того ж міста – змогла прийти оглянути квартиру дня через чотири.
Походила по підлогах, піднімала по кутах, але нічого надприродного не виявила. Порадила лише освятити житло. Запропонувала з цього приводу свою допомогу (звісно, не безоплатно). Але Лариса не дуже повірила в її надздібності і вирішила поки почекати з обрядами. До того ж за чотири тихі ночі у подруги заспокоїлася. Знову почала жити у своїй квартирі. Наступного тижня страшні нічні видіння не поверталися…
Але потім все почалося ще з більшим розмахом. Фігура на лоджії за скляними дверима тепер з’являлася щоночі. І не тільки на кухні, а й у вітальні, з якої вікна теж виходили на лоджію.
Лариса перестала пити снодійне, вирішивши, що може це просто глюки – побічна дія ліків. Але нічого не змінилося.Ділитись із кимось своїми кошмарами не хотілося, враховуючи поточний судовий поділ майна. Її могли взагалі визнати божевільною та під цю пісню позбавити всього! Так і боролася зі своїми страхами і видіннями поодинці, розповідаючи про них тільки найближчій подрузі.
А в цей час весна набирала обертів, надворі та в приміщенні потеплішало, до того ж більша частина квартири виходила на південну сторону. Тут Лариса почала помічати, приходячи з вулиці, кислуватий запах, що витає по кімнатах. Провітрювання допомагало, але варто було зачинити вікна, неприємне амбре відчувалося знову.
Терпіння жінки зовсім зникло. Вона і сама вже рада була позбутися злощасної квартири (хай собі Денис забирає половину грошей від продажу!). Остаточну точку в ухваленні рішення поставило подію, що сталася однією з останніх квітневих ночей.
Вже за звичкою прокинувшись від кошмару в спальні, жінка в ногах біля ліжка побачила знайому низькорослу мовчазну фігуру! Але вже не уві сні, а на власні очі!..
Несамовитий крик Лариси підняв на ноги сусідів за стінкою, ті – міліцію, а міліція, у свою чергу, бригаду психіатрії. Але бригада, що приїхала, не визнала жінку неосудною і просто, вчинивши по-людськи, завезла перелякану Ларису додому до подруги. Та тут ще сусіди нарешті поділилися розповіддю про скарги колишніх господарів на схожі видіння. Мовляв, попередній жиличці теж все ночами мужик якийсь мріяв! Тому вони так швидко і недорого позбулися щойно придбаної нерухомості.
Загалом, невдовзі квартиру знову було продано, гроші поділені навпіл між Ларисою та Денисом. А на їхнє місце заселилася багатодітна родина, та ще й з бабусю старенькою. Але на цьому історія не закінчилась.
Приблизно через місяць після заїзду нові мешканці почали на лоджії великий ремонт, щоб переобладнати її в житлове (навіть взимку) приміщення. Порушуючи будівельні норми-правила, опалення почали проводити туди з кімнати. Якраз для старої бабусі намагалися облаштувати окремі хороми, щоб і взимку могла там вік доживати!
Тут-то під час будівельних робіт в одній зі стін лоджії, під товстим шаром штукатурки, і виявилася скелетована голова людини, череп практично. Ні вік, ні стать визначити на вигляд вже було неможливо. Але, судячи з короткого чорного волосся з невеликою сивиною, швидше за все, чоловік. Тут же лежала пара брудних робочих рукавиць.
Знахідку передали до належних держорганів, подальша її доля нам невідома.
А в квартирі так і продовжує жити та багатодітна сім’я, яка у Лариси з Денисом її купила. Слава Богу, не на Хелловін!